www.grof.com.ua

Кінойога:
«Формула любові»

У фільмі є троє явних головних героїв і один неявний. Перебуваючи на одному відрізку спільного шляху, кожен з них здійснює власну подорож: від фізичної до духовної

Автор: Олексій Задерій
Метод під назвою кінойога, розроблений Тевом Спарксом, має універсальну природу і підходить для будь-якої картини, незалежно від того, де і коли вона була знята, – важливо лише, щоб вона викликала переживання у глядачів під час перегляду
Перелік фільмів для цієї мети і подальшого обговорення Тев Спаркс пропонує у своїй книзі «Кінойога», але вони переважно американського виробництва (що цілком логічно, беручи до уваги постійне місце проживання автора) і далеко не завжди відомі нашому глядачеві. Однак завдяки універсальності методу кінойоги ми вирішили застосувати його до низки фільмів, що припали нам до душі, радянського виробництва, навряд чи знайомих Спарксу, зате добре відомих нашому глядачу.

Першою серед обраних картин стала «Формула любові» (1984) режисера Марка Захарова, знята за сценарієм Григорія Горіна. Горін адаптував і осучаснив (не сказати обезсмертив) повість Олексія Толстого «Граф Каліостро», перетворив її на своєрідну комедію дель арте, але на інший, скажімо так, російський лад. Чудова музика Геннадія Гладкого передала добру половину всіх емоційних і чуттєвих моментів фільму. Картина має цілий ряд смислів, але ми розглянемо її саме у контексті кінойоги.
Проаналізувати цю картину як приклад для кінойоги цікаво з тієї причини, що у фільмі присутні троє явних головних героїв і один неявний. Перебуваючи на одному відрізку спільного шляху, кожен з них здійснює власну подорож: від фізичної до духовної.

Перший герой – це граф Каліостро (Нодар Мгалоблішвілі, який говорить голосом Армена Джигарханяна). З одного боку, маг і авантюрист, грубо кажучи – шарлатан, а з іншого – по суті своїй самотній, втомлений від життя чоловік, який усе ніяк не награється у свої світські ігри. Граф – яскравий представник явища, яке Тев Спаркс називає «зоною війни» (а Станіслав Ґроф називає третьою базовою перинатальною матрицею – БПМ-III), яка характеризується нескінченними погонями, дуелями, романами й пристрастями. І ось Граф Каліостро несподівано потрапляє до зовсім іншого культурного контексту, заїхавши «на гастролі» до Росії. Ритм його звичного життя вимушено сповільнюється, оскільки іноземцеві, який не знає багатьох нюансів буття у російській глибинці, вкрай непросто одразу до них пристосуватися. Зі своєї «зони війни» він потрапляє у своєрідну «зону пастки» (БПМ-II): «карета зламалася, коваль у бігах», – звідки, здавалося б, немає виходу.
Побачити всі матеріали «Блога «МХД»
Другий головний герой – Олексій Федяшев (Олександр Михайлов), провінційний поміщик, який втік від світу у глушину та зайнятий мріями про ідеал любові, – повна протилежність графу. «Зона безпеки» (БПМ-I), яку представляє для нього повітова садиба його тітоньки, йому обридла, перетворившись на справжню «зону пастки». Він би й радий вирватися звідти, але не має жодної можливості, чому, власне, і марніє, і захворіває (швидше душевно, ніж фізично). У момент цієї кризи патичком-рятівничком для Олексія стає доктор (Леонід Бронєвой) – джерело народної мудрості й розсудливості: він побіжно згадує про пана Каліостро, який «багато шуму у Петербурзі наробив ...» і, як виявилося, знаходиться за тридцять верстов від маєтку, «у Василівському готелі сидить, клопів годує». Після цих слів доктора ми спостерігаємо у Федяшева ефект моментального одужання – він по-справжньому ожив, забув про недавню іпохондрію й застуду та звелів сідлати коня. Незважаючи на всілякі протести з боку своєї тітоньки Федосії Іванівни (Тетяна Пельтцер), він буквально народжується, вистрибуючи у рятівне вікно, схоплюється на коня і кидається вперед – у свою подорож назустріч незнаному, переходячи у «зону війни», яка для нього тільки починається.
...він буквально народжується, вистрибуючи у рятівне вікно, схоплюється на коня і кидається вперед – у свою подорож назустріч незнаному, переходячи у «зону війни», яка для нього тільки починається.
Те, що для графа Каліостро є рутинною процедурою, одним з порівняно чесних методів відбирання грошей у населення, для Федяшева – справжня подія й узагалі межа його мрій. Трохи звертаючи зі шляху кінойоги у бік юнгіанської психології, можна сказати, що Каліостро втілює тіньовий аспект Федяшева, ту його частину, від якої Олексій втік із Петербурга і, ймовірно, через яку й обожнює мармурову статую жіночої фігури, встановлену колись його предком. У неї герой і сподівається вдихнути життя за допомогою таємних знань великого магістра. Тому їхня зустріч здатна багато чого змінити у долях обох.

Третій головний герой, а точніше, героїня – Марія (Олена Валюшкіна) – супутниця графа, яка супроводжує його лише з тієї причини, що нібито через неї він підтримує одужання її хворого батька (Георгій Крамеров). Це чистісінька афера, але не будемо судити графа занадто суворо, бо йому ще доведеться відкрити для себе дуже багато. Так от Марія йде за покликом свого серця, спочатку покірливо слідуючи за графом, а потім просячи його допомогти закоханому юнакові, абсолютно не уявляючи, які наслідки матиме це прохання. Її шлях – це шлях серця і просто фізичне переміщення його у просторі.
Трохи звертаючи зі шляху кінойоги у бік юнгіанської психології, можна сказати, що Каліостро втілює тіньовий аспект Федяшева, ту його частину, від якої Олексій втік із Петербурга і, ймовірно, через яку й обожнює мармурову статую жіночої фігури, встановлену колись його предком.
А ось четверта, неявна героїня – це любов, чию формулу так старанно намагається вивести старіючий граф і що так і не судилося йому зробити. Спочатку Федяшев загнав любов у зону пастки, її об'єктом є мармурова статуя селянки Параски Тулупової. Але в міру процесу оживлення статуї усі учасники цього ритуалу зазнають змін, і під мудрим і чуйним керівництвом своєї тітоньки Олексій Федяшев переключає своє почуття з неживої статуї на живу Марію, що знаменує народження справжньої, живої любові. Звичайно, їй належить ще витримати випробування, відмовитися від ритуалу, який вже запустив граф Каліостро, відмовити Федяшева й графа від дуелі («зона війни» ще не до кінця пройдена) – дуелі, яка стала визначальною для почуттів Марії.

З жертовної любові (щоб був здоровий татко, щоб тільки граф живий залишився) вона перетворюється у взаємне почуття, яке Марії доводиться відстоювати перед своєю совістю. Але тут вже молодих людей підтримує всюдисущий доктор: «Як там наш татко?» – запитує він абсолютно очманілого від дуелі й потоку усвідомлень графа й сам же відповідає на втіху закоханих: «Татко погодився». Що ж, Олексій Федяшев отримує те, заради чого він звернувся до графа – матеріалізацію об'єкта зітхань, Марія отримує гідного чоловіка, вони досягають «зони свободи» (БПМ-IV). А що ж граф?
Граф Каліостро отримує набагато більше, ніж примарне змагання з Богом за те, хто ж з них запалив вогонь любові. Він отримує свободу вийти з «зони війни», більше нікуди не тікати, а примирятися зі своєю смертю. Не те щоб зробити її порадником, ставши на шлях воїна, але прийняти її. А після цього він отримує ще більший дар. Цей зруйнований ідеал, скинута з п'єдесталу мармурова статуя зупиняє його втечу від поліції й самого себе та дає шанс усвідомити, що, можливо, вперше у своєму житті, сам того не бажаючи, він зробив щось, за що йому не буде соромно, коли він постане перед Творцем, бо він оживив любов. І як символ цієї ожилої любові вибігає онука тієї Параски Тулупової, з якої й ліпили цю саму статую, теж Парасковія Тулупова (Анна Андріянова), з безпосереднім, дитячим запитанням до графа: «Дідусю Каліостро, а правда ти мою бабусю оживляти будеш?» – і займає місце статуї на п'єдесталі. У цей момент треба бачити погляд графа, вираз його обличчя, ту сердечну посмішку, що не з'являлася жодного разу з самого початку картини.
Граф Каліостро отримує набагато більше, ніж примарне змагання з Богом за те, хто ж з них запалив вогонь любові. Він отримує свободу вийти з «зони війни»...
Стати подібним до Бога у своїй творчості означає і стати любов'ю, тому що Бог є любов. І від усвідомлення цього усі попередні помисли й задуми Каліостро руйнуються в одну мить, мить його просвітління, його звільнення від прагнення одвічно кудись бігти, затівати чергову аферу, виманювати у когось гроші, просто метушитися. Здатися в руки правосуддя - це вже усвідомлений вибір людини, яка отримала вищу свободу. І, звісно, портрет пензля Модеста Загосіна (Віктор Махмутов) з усіма головними дійовими особами зобразив цей стан просвітлення і любові.
Про автора
Олексій Задерій – психолог, сертифікований ведучий холотропного дихання (2009, 2014), перекладач книги «Кінойога. Про те, як будь-який фільм здатен змінити ваше життя», ведучий кінойоги в «Майстерні холотропного дихання» (2013 − 2016 рр.)
27 листопада, понеділок, 18:30 - 23:00
Вечір кінойоги у «МХД»
Фільм для проживання: «Бентежна Ана» (2007)
Режисер: Хуліо Медем, у головній ролі: Мануела Вельєс

Це — історія-подорож Ани протягом чотирьох років її життя, з 18 до 22 років. Зворотний відлік, 10, 9, 8, 7 … До 0, як під час гіпнозу, через який Ана дізнається, що вона не живе сама по собі, що її існування є продовженням життів інших молодих жінок. Всі вони померли неприродною смертю. Всі померли у віці 22 років і тепер живуть у безодні її підсвідомості. Це її хаос, це її бентежність. Говорячи словами режисера та автора сценарію стрічки, «Ана є принцесою та чудовиськом цієї феміністичної фабули проти тиранії білого чоловіка».
Дізнатися про події «Майстерні холотропного дихання»
Close
Отримайте «Дайджест МХД» на ваш e-mail
Write Close
Close
Ваш гід у розширені стани свідомості
Детальніше про «Дайджест МХД»
Майстерня
холотропного дихання
+38 067 225 3289
www.grof.com.ua
mail@grof.com.ua
Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, кімната 203
Майстерня холотропного дихання
Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, кімната 203
станція метро «Майдан Незалежності»
© 2017 «Майстерня холотропного дихання»
Політика конфіденційності
Відправити повідомлення