www.grof.com.ua

Кінойога: смерть і відродження
барона Мюнхгаузена

«Завтра річниця твоєї смерті.
Ти що, хочеш зіпсувати нам свято?»

Автор: Олексій Задерій

Метод під назвою кінойога, розроблений Тевом Спарксом, має універсальну природу і підходить для будь-якої картини, незалежно від того, де і коли вона була знята, – важливо лише, щоб вона викликала переживання у глядачів під час перегляду
Перелік фільмів для цієї мети і подальшого обговорення Тев Спаркс пропонує у своїй книзі «Кінойога», але вони переважно американського виробництва (що цілком логічно, беручи до уваги постійне місце проживання автора) і далеко не завжди відомі нашому глядачеві. Однак завдяки універсальності методу кінойоги ми вирішили застосувати його до низки фільмів, що припали нам до душі, радянського виробництва, навряд чи знайомих Спарксу, зате добре відомих нашому глядачу.
У межах метафори «подорож героя», на якій ґрунтується кінойога, ми розглянемо постать і шлях барона Мюнхгаузена – персонажа книги Рудольфа Еріха Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена», зокрема, у тлумаченні, запропонованому в картині режисера Марка Захарова «Той самий Мюнхгаузен». Він зняв її за однойменною п'єсою Григорія Горіна, написаною із глибоким філософським розумінням життя й сильним сарказмом.

Барон Карл Фрідріх Ієронім Мюнхгаузен (напевно, найвизначніша роль Олега Янковського) благоденствує у «зоні безпеки» (БПМ-I за Станіславом Ґрофом), перебуваючи у світі своїх фантазій в родовому замку з коханою Мартою (Олена Коренєва), слугою Томасом (Юрій Катін-Ярцев) та декількома музиками, які виконують мелодії Олексія Рибнікова, незмінний атрибут п'єс Горіна, що глибоко западають у душу й створюють відповідний настрій для тієї чи іншої сцени.
Побачити всі матеріали «Блога «МХД»
Сусіди не дуже шанують барона, але з поваги і задля розваги слухають фантастичні історії про його неймовірні пригоди. Треба зауважити, що ці історії в основі своїй містять міф про дивовижне спасіння: під час реальних бойових дій на війні, в якій барон Мюнхгаузен брав безпосередню участь, ситуації, коли смерть стояла поруч, та якимось дивом її вдавалось уникнути, були більш, ніж реальними. І оскільки розуму важко прийняти реальність, де у нього відсутній контроль над життям і смертю, він або створює різні барвисті небувалі історії, або людина довіряє себе Богові й діє вже з натхнення, під Вищим Проводом. І в тому, і в іншому випадку вона полишає себе колишню і піднімається у своїй свідомості на інший рівень.

У Мюнхгаузена, який все-таки обрав підмінити собою Творця, все було б чарівно і чудово, якби тільки не бажання барона одружитися із Мартою, для здійснення якого потрібен священик. Пастор (Володимир Долинський), який спеціально приїхав для цього з Ганновера, після довгих умовлянь відмовився повінчати барона з Мартою, бо, як з'ясовується, барон одружений із Якобіною Мюнхгаузен, в дівоцтві фон Дуттен (Інна Чурикова надзвичайна в цій ролі), клопотання про розлучення з якою знаходиться у герцога (Леонід Бронєвой) і на той момент ще не підписане. У діалозі барона з пастором, який згодом поїхав, і проступають риси драматичного конфлікту Мюнхгаузена і соціуму. Конфлікт так і не розв'язується повністю – глядачеві пропонується відкритий фінал і поле для уяви.
...оскільки розуму важко прийняти реальність, де у нього відсутній контроль над життям і смертю, він або створює барвисті небувалі історії, або людина довіряє себе Богові й діє вже з натхнення, під Вищим Проводом. І в тому, і в іншому випадку вона полишає себе колишню і піднімається у своїй свідомості на інший рівень.
Барону, який перебуває у своєму власному світі й керується своїми власними правилами, все-таки доводиться звертатися до соціуму за вирішенням власних проблем на кшталт підписання прохання про розлучення або вінчання з коханою. Але при цьому він нав'язує усім навколишнім свої уявлення про світоустрій, щиро вірячи в те, що доносить до них правду і, тим самим, приносить щастя. З іншої точки зору, барон поводиться егоїстично і, як маленька дитина, вимагає, аби всі сліпо наслідували його «світлі» ідеї, при цьому до прийнятих у суспільстві порядків і засад йому немає ніякого діла.

Процес розлучення, який після підписання прохання герцогом перетворився на просту формальність, через нестримне бажання барона дошукуватися правди й обов'язково повідомляти про результати усім навколо, опинився під загрозою краху. І тут своїм оголошенням про новий день, 32-е травня, барон сам себе загнав до тієї сумнозвісної «зони пастки» (БПМ-II), про яку говорить кінойога. Для того, щоб отримати розлучення й одружитися з Мартою, Мюнхгаузену належить відректися від усіх своїх історій, тобто, по суті, втратити свою особистість (як зазначили б сучасні психологи: несправжнє «Я», его, маску, але ж барон міркував інакше), самого себе, тобто померти як барон Мюнхгаузен і перетворитися на звичайну людину – садівника Мюллера, яких у Німеччині безліч. Саме оранжерея, де він вирощує квіти на продаж, чудово ілюструє ту пастку, в якій барон опинився. Він проіснував у ній впродовж трьох років, і вибратися звідти йому було б вкрай непросто. Та, на щастя, барон мав друга, який пробудив його до життя й викликав у ньому бажання повернутися до себе справжнього. Це його колишній слуга Томас, він зайшов провідати барона й застав його у досить жалюгідному стані: від Мюнхгаузена пішла Марта, і, живучи в оранжереї, він вже сам потроху став подібним до овоча.
...щоб отримати розлучення й одружитися з Мартою, Мюнхгаузену належить відректися від усіх своїх історій, тобто, по суті, втратити свою особистість (як зазначили б сучасні психологи: несправжнє «Я», его, маску, але ж барон міркував інакше), самого себе, тобто померти як барон Мюнхгаузен і перетворитися на звичайну людину – садівника Мюллера, яких у Німеччині безліч.
Спонуканий своїм старим слугою, барон руйнує оранжерею, змиває з себе сіру личину Мюллера і відроджується у того самого, знаного своїми історіями, барона Мюнхгаузена. Та щоб повернути Марту, йому необхідно відродитися і в суспільстві, яке, вважаючи його померлим, навіть встановило йому пам'ятник. Звісно, суспільство було не готовим до таких радикальних змін. «Завтра річниця твоєї смерті. Ти що, хочеш зіпсувати нам свято?» - вигукує обурена баронеса-правовласниця, причому двічі протягом дії.

І тут виникає чергова «зона пастки» – в'язниця, куди кидають барона, звинувативши у самозванстві. Цьому, як не дивно, сприяє його інший друг – бургомістр (Ігор Кваша), який, утім, протягом всього фільму всіляко захищав і підтримував Мюнхгаузена у всіх дивацтвах і витівках, і завдяки якому згладжувались усі гострі кути у взаєминах барона з суспільством. Мабуть, бургомістр був найменше за всіх готовий до раптового «воскресіння» барона.
У якості судового експерименту, що представляє довгоочікувану «зону війни» (БПМ-III), яка так і не відбулась із Англією і при розлученні, барон має повторити один зі своїх славетних подвигів: полетіти на ядрі, випаленому з гармати, на Місяць, що у різних психологічних тлумаченнях символізує зачаття, тобто повторне потрапляння до «зони безпеки» (БПМ-I), а не до «зони свободи» (БПМ-IV). При цьому свободу бути самим собою, своє ім'я він зберігає: «Та зрозумійте ж, барон Мюнхгаузен славний не тим, що літав чи не літав, а тим, що не бреше». Але в цьому випадку свободу можна розуміти і як свободу від матриці смерті-народження, тобто нескінченної низки реінкарнацій, як вихід за межі тієї драбини на небо, якою підіймається вгору барон. З одного боку, ця драбина нагадує спіраль ДНК, а з іншого – сходи Якова, за якими настає з'єднання із власною Самістю, Вищим Я або Творцем, як цей стан називають у різних традиціях.

Постать того самого Мюнхгаузена стала настільки культовою, що Олегу Янковському саме в цьому сценічному образі поставили пам'ятник у Саратові. Та як би ми не намагалися вписати його в логічні схеми тієї чи іншої теорії, він усе одно опиниться за її межами. І немов пророцтво, актуальне як сьогодні, так і в інші часи, звучить його сакраментальна фраза-заповіт: «Розумне обличчя – це ще не ознака розуму, панове. Усі дурниці на землі робляться саме з цим виразом обличчя. Посміхайтеся, панове!»
Про автора
Олексій Задерій – психолог, сертифікований ведучий холотропного дихання (2009, 2014), перекладач книги «Кінойога. Про те, як будь-який фільм здатен змінити ваше життя», ведучий кінойоги в «Майстерні холотропного дихання» (2013 − 2016 рр.)
25 вересня, понеділок, 18:30 - 23:00
Вечір кінойоги у «МХД»
Фільм для проживання: «Вічність» (2016)
Режисер: Чан Ань Хунг, у головній ролі: Одрі Тоту

Стрічка оповідає про три покоління жінок, які протягом майже ста років захищають і культивують у своїх сім'ях любов. Незважаючи на страшні випробування та гіркоту втрат, саме їх турботами любов до сих пір жива і є головним порятунком для людства.
Дізнатися про події «Майстерні холотропного дихання»
Close
Отримайте «Дайджест МХД» на ваш e-mail
Write Close
Close
Ваш гід у розширені стани свідомості
Детальніше про «Дайджест МХД»
Майстерня
холотропного дихання
+38 067 225 3289
www.grof.com.ua
mail@grof.com.ua
Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, кімната 203
Майстерня холотропного дихання
Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, кімната 203
станція метро «Майдан Незалежності»
© 2017 «Майстерня холотропного дихання»
Політика конфіденційності
Відправити повідомлення