www.grof.com.ua
колонка фасилітатора

Право на безумство



Віктор Песцов
фасилітатор холотропного дихання
Після виходу моєї першої колонки, під час практики кінойоги я був зворушений промовою героїні - Вірджинії Вульф — з кінофільму «Години». Як фасилітатор у її словах я чув крик-заяву про право людини самій судити про те, як справлятися зі своїми душевними станами та як їх проживати. У цьому монолозі звучить маніфест віри у те, що приписи, шлях до зцілення лежить всередині людини, а не в головах порадників, лікарів і гуру. І якою божевільною не була б форма цього процесу — саме вона для цієї людини є найбільш прямою, індивідуальною формою терапії та набуття цілісності.

Часто ми «тримаємося» за відповідність соціальному образу для того, щоб не завдати шкоди, не образити чи не налякати близьких нам людей. Ще частіше «триматися» нам доводиться, щоб уникнути наслідків у соціальному житті: чи то втрати роботи чи несхвальних поглядів перехожих на вулиці. Утримуючи енергію психічного процесу, що зріє в нашій душі, ми лише сильніше стискаємо пружину, доти, доки жодні соціальні рамки й навички поводитися чемно не зможуть стримати потік гіркоти, безсилля, болю або злості, що проривається.
Право на безумство дозволяє людині рухатися до власного зцілення, не озираючись на судження оточуючих
Без-умство — відчайдушна спроба психіки врятувати себе, проявити накопичені переживання всупереч забороні раціонального розуму.

Спонтанне безумство (або духовна криза, як ми називаємо це у холотропному підході) — нестримна у своїй потужності спроба психіки врятувати себе, трансформувавши структуру особистості.

Право на безумство у моєму уявленні має два суб'єкти.
Може бути дуже складно визнати чиєсь право самостійно обирати шляхи до свого зцілення
У першому випадку суб'єктом права на безумство є оточення людини. Це простір, де дозволено проявляти себе у будь-якій формі, яку обирає психіка. Таке право на безумство дозволяє їй рухатися до власного зцілення, не озираючись на судження оточуючих, без страху бути незрозумілим (або, навпаки, «зрозумілим»), оціненим або засудженим. Довіра інших людей процесу людини (тому, що і як вона переживає) позбавляє її від необхідності дотримуватися рекомендацій оточуючих, які, спостерігаючи лише зовнішні прояви і не маючи уявлення, що відбувається у цієї людини всередині, судять про те, що їй необхідно робити, аби зцілитися.

Може бути дуже складно визнати чиєсь право самостійно обирати шляхи до свого зцілення, довіритися внутрішній мудрості іншої людини та підтримувати її процес з точки свого незнання. Але яким би складним не був цей вибір – він є складним для нас, людей, що спостерігають безумство ззовні і переживають у цей момент власні почуття. А наші почуття повідомляють нам інформацію про нас самих, а не про людину та її світоустрій. Більш того, вирішуючи, яким чином можна зцілити людину, ми знімаємо з неї відповідальність і забираємо волю рухатися власним шляхом та керувати процесом свого зцілення, знаходячи досвід і глибинне розуміння свого Я.
Усі переживання, з якими так страшно зустрітися в сесії, людина носить у собі, та несвідомо дозволяє цим «демонам» керувати думками і вчинками
У другому випадку суб'єктом права на безумство є сама людина — вона дає собі дозвіл рухатись за своїм процесом, яким би божевільним він не був.

Страх збожеволіти або зустрітися з чим-небудь, що виявиться надто неприємним — те, про що інколи кажуть люди перед прийняттям рішення йти у сесію дихання. Цей страх оселяється там, де відсутня довіра до самого себе: свого тіла і устрою власної психіки. При цьому найчастіше витісняється той факт, що усі переживання, з якими так страшно зустрітися в сесії, людина носить у собі, у своїй підсвідомості кожну мить життя та несвідомо дозволяє цим «демонам» розфарбовувати навколишній світ, керувати думками і вчинками.
У мене є одне глибинне переконання, якому, ймовірно, я присвячу ще не одну колонку: будь-яка дихальна техніка, у тому числі холотропне дихання, лише відчиняє двері в глибини психіки. Але щоб приборкати «демонів» травми, що вириваються звідти, знайти їхні імена (біль, страх, гіркота, лють, сором…) і згадати моменти в житті, коли вони оселилися в душі, необхідний безпечний і дбайливий простір. У такому просторі людина здатна з ними взаємодіяти, проживати їх, відчувати і знаходити тілесну форму вираження, не озираючись на те, як це виглядає з боку, не збиваючись з пантелику через поради й авторитетні рекомендації про те, як їй обходитися і що робити зі своїм процесом.
Для занурення у символічний і чуттєвий світ підсвідомості необхідно вміння «вимикати розум»
Аби не склалося враження, що у сесіях ХД зустріч з безумством неминуча, скажу: в моїй практиці фасилітації сесій дихання прояв власного безумства учасниками зустрічається досить рідко.

Для занурення у символічний і чуттєвий світ підсвідомості або несвідомого необхідно вміння «вимикати розум»: починаючи тим, щоб не відволікатися на тривоги на кшталт «чи вимкнена праска», і закінчуючи вмінням зупиняти внутрішній діалог або дозволяти собі тотально проявляти почуття, що піднімаються. А це навичка, яка розвивається разом з відкриттям внутрішньої мудрості, що виходить за межі логіки, і формуванням довіри до себе та простору воркшопу.
Спеціаліст фізичної реабілітації, займається відновленням людей з травмами і ураженнями спинного й головного мозку. Досвід роботи в дихальних практиках – з 2009 року. Учасник європейської сертифікації GTT 2014 року в Іспанії. Працював у команді ведучих у більш ніж 50 семінарах. Батько двох дітей.
Віктор Песцов
фасилітатор холотропного дихання
Отримайте «Дайджест МХД» на ваш e-mail
Write Close
Close
Ваш гід у розширені стани свідомості
Детальніше про «Дайджест МХД»
Дізнатися про події «Майстерні холотропного дихання»
Close
Майстерня
холотропного дихання
+38 067 225 3289
www.grof.com.ua
mail@grof.com.ua
Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, кімната 203
Майстерня холотропного дихання
Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, кімната 203
станція метро «Майдан Незалежності»
© 2017-2018 «Майстерня холотропного дихання»
Політика конфіденційності
Відправити повідомлення