«Після сесій ХД я почала цінувати себе. Мені хочеться з радістю обіймати життя, а не з болем терпіти його»

Про холотроп дізналася від свого терапевта ще досить давно. Коли звичні методи терапії перестали бути настільки ефективними, як хотілося, я натрапила на певні питання, які можна було вирішити, тільки дуже глибоко занурившись у себе, а не копирсаючись на поверхні.

Привели рекомендації людей, до яких я відчуваю симпатію та інтерес. Готувалася рік. Особливо не сумнівалася, знала, що рано чи пізно піду, тому що розповіді друзів про холотропне дихання були дуже цікавими. Чекала, коли моє бажання спробувати ХД стане достатньо сильним.

Привела криза, пов'язана з онкозахворюванням і загальною незадовільною ситуацією в житті. На додаток до звичайної розмовної терапії шукала тілесні практики. Про холотропне дихання знала давно, приваблювала можливість побувати у розширеному стані свідомості. Здавалося, що саме він може привести до швидкого (= «чарівного») розв'язання кризи й просуванню у терапії. З побоювань – а чи не з'їду я з глузду ))

Цікавість, розуміння того, що потрібно щось змінювати в житті, здоров'я, що стрімко погіршувалося, пошук шляху.

Уперше я доторкнулася до методу холотропного дихання у 2015 році, а спочатку була кінойога. І після чергового сеансу кінойоги я відчула, що настав час дихати!

Я прочитав декілька книг Станіслава Ґрофа і знайшов в них багато відповідей, синхронії та образів зі своїх трансцендентних переживань у житті. І, спираючись на попередній досвід дихання у свого вчителя, вирішив спробувати ХД за технологією Станіслава Ґрофа, для чого знайшов спеціально сертифікованих фахівців у Києві, тобто вас. Мені важливо було, щоб провідні практики були навчені у Ґрофа. Ними для мене стали Ольга Семидочна та Віктор Песцов.

Першого разу була розгубленість, і [коли ділилися на пари] вибрали мене. З першим сіттером спілкуюся дотепер :) це було приголомшливо прекрасне партнерство.

Під час першого дихання дуже важливо було, де воно відбудеться. Було важливо: 1) виїхати з дому на весь час процесу, 2) перебувати у комфортних умовах проживання (обрала дихання в готелі «Оріяна» під Києвом), 3) присутність Зої Мусатової як фасилітатора (я її знала і довіряла їй).

Обрала «МХД» з цікавості та хороших відгуків приємних мені людей.

На фейсбуці сторінка «Майстерні ...» спливла десь у стрічці. Передивилася сайт, побачила, що «МХД» представляє GTT, вирішила спробувати. Для мене як для людини, що не причетна до жодних езотеричних практик і є досить-таки раціональною, на той момент було важливо, що інформація на сторінці і сайті була нейтральною – просто опис методу, без закликів до вищих сил і астральних проекцій ))

На відгуки друзів. На досвід подруги, якій довіряю. «Випадково», у потрібний момент, подруга поділилася своїм досвідом і запросила приєднатися разом з нею до найближчого воркшопу. Я не сумнівалася, вирішила, що йду і пробую... Якщо не моє, завжди можу зупинитися.

Чому МХД? Максимальний ступінь довіри людям, які тут творять)))

Я прислухалася до поради психотерапевта та відгуку знайомої, котра вже дихала, що краще за все дихати з цією командою.

Перший досвід залишив дуже яскраві, приголомшливі враження, багато інсайтів. Поверталася до досвіду першого дихання ще рік (та й зараз продовжую повертатися)). У мене не було особливих очікувань, я не дуже добре розуміла, чого мені чекати. Було багато цікавості й потреба цю цікавість задовольнити. У цьому сенсі я отримала, що хотіла (інтерес задовольнила). Але в цілому я отримала набагато більше, ніж могла розраховувати, не маючи досвіду ХД.

Я опинився у затишній атмосфері, щойно зустрівся з ведучими і з простором приміщення. Під час процесу я усвідомлював, що найяскравіших видінь, які з'явилися немов нізвідки, було всього кілька, інших видінь, образів, звуків і смаків, розумінь і почуттів було набагато більше, але вони здавалися більше сном, немов крізь пальці готові витекти у безпам'ятство. І ще здавалося, що я можу контролювати більшу частину з них, зупинити або відновити, але тільки не ті, що були дуже яскравими, несподіваними, які мов нізвідки були і жили у внутрішньому просторі.

Хочу сказати, що ясності не побільшало у багатьох питаннях, відповіді не прийшли на тарілочці, безліч актуальних завдань залишилися невирішеними, оскільки питання про них навіть не порушувалося під час ХД... Але я все-таки зіткнувся з деяким набором важливих внутрішніх завдань, вирішивши які, я опинився б у небезпечній і цікавій невідомості, що обіцяє або забуття, або нові варіанти й способи жити.

Виявилося, що я занадто боюся втратити те, що маю, бо хочу домалювати у дійсності картину, наближаючись до ідеалу, володіючи тими інгредієнтами, які є в наявності у моєму житті. Натомість процес мені запропонував позбутися їх, почати з нуля, залишити звичний спосіб прикипання до всього підряд, що цікаво, а отже і важливо, щоб бути більш вільним і витриманим......... Я мало не вийшов за межі людяності, тієї, яку я знаю, де є добро і зло, де є правильне і неправильне, де є зрада й відданість.

Виявилося, що діючи з розуму, ти стаєш кориснішим та зручнішим для всіх крім себе, але варто лиш трохи діяти і жити у чесності по відношенню до себе, ти відразу стаєш незручним для оточуючих. Такий спосіб стає ризикованим підприємством у соціальному житті, оскільки без успішної взаємодії за звичними канонами найчастіше чекай біди. Можливо, я просто відкрив у собі внутрішнє прагнення стати містиком, але колишнє бажання гратися як дитина в цікавинки, закриває мені шлях.

До всього іншого все описане вкрите безперервним відчуттям тлінності й крихкості життя, яке, як пелюстки квітки на дереві, може бути зірване вітром змін у небуття або інше існування...

Перший досвід дихання в «МХД» був важливий не тільки і не стільки самими процесами, що відбулися під час сесії (я тоді навіть приблизно оцінити не могла їх важливість, а яскравого і наочного «тріпу» з картинками у мене не сталося), скільки атмосферою довіри і дбайливості, створеною фасилітаторами. При цьому не було відчуття нав'язування чого-небудь, необхідності проти волі входити у тілесний контакт, ставати апологетом секти, що я часто відчувала раніше, пробуючи інші «нетрадиційні» практики. Було тепло і безпечно )

«Попередній» досвід налякав. Я не розуміла, що зі мною відбувається і чому, бачила якусь містику у цьому. Потім, коли вже йшла дихати, була більш «теоретично підкута» і сприйняла холотропний процес як дозвіл і вивільнення з тіла заблокованої внаслідок отриманих психічних, фізичних і емоційних травм енергії. Тобто розглядала на рівні фізичних проявів тіла, без будь-якої «нісенітниці» у вигляді регресії до минулих життів, виходу на ширші рівні свідомості і т.п. Мабуть, саме ці питання були для мене найактуальнішими на той момент. Я отримала те, за чим йшла. Що стосується нещодавнього досвіду – поки не можу чітко сформулювати свої переживання, але робота вже йшла не стільки з тілом, скільки з глибинними шарами психіки.

Щось змінилося в мені на момент завершення першого воркшопу, але що – я не розуміла. Це було більше, ніж я, і тільки початок мого шляху. Через півроку усвідомила, що хочу знову саме на ХД. Якість життя розділилася на до і після...

Дуже приємні й хвилюючі відчуття, коли згадую) Відчуття захищеності і немов би ти вдома, тебе люблять і оберігають, про тебе піклуються. Я побачила свої страхи, труднощі, я їх прожила й, напевно, відпустила (поки складно на 100% бути впевненою). Отримала більше, ніж очікувала. Я отримала знання і досвід, якого не очікувала, мені на багато моїх речей відкрилися немов би очі, я навчилася реально чути своє тіло й прислуховуватися до нього, берегти його, піклуватися про себе.

Спосіб роздивитися, пропрацювати найгостріші запити поточного життєвого періоду, пірнувши у них з головою.

Спосіб розібратися в собі.

Я стала чеснішою. Крапельку більш щирою і сміливою (крапельку, бо над цим доведеться ще багато працювати, особливо над сміливістю). Мене перестала настільки сильно хвилювати чужа думка, зачіпати чужі слова (а раніше і розплакатися могла від образи :)

Я стала сильнішою і впевненішою, «пустила коріння», відпустила безліч ситуацій минулого, що зв'язували мене, взяла ініціативу з управління життям у його поточному моменті. Хоча це все відбувається дуже поступово, одразу після першого досвіду усе це «загострилося», погіршилося і вилазило в найнеадекватніших проявах.

Приблизно місяць забрала більш-менш стійка інтеграція. Хоча саме в той момент, коли здається, що «я все вже зрозумів», життя підкидає ситуації «на міцність»)

Став спокійнішим

Під час першого дихання я змогла виявити у собі велику силу і ресурс, про який не знала. Це нове знання дозволило мені рухатися далі своїм життям у тому напрямку, який раніше був для мене «закритим». Мені усе ще було страшно, але я почала розуміти, що впораюся.

Мабуть, у мені змінилася така штука: в життєвих ситуаціях я стала набагато частіше обирати себе, чути свої бажання і менше боятися говорити про це оточуючим. Стало менше страху бути відкинутою – з'явилося розуміння, що я це переживу.

Думаю, я стала чеснішою і часто різкішою з оточуючими. Ця різкість особливо проявилася протягом перших 6-ти місяців після першого холотропного дихання.

Незважаючи на те, що велика частина сесії пройшла в дисоціації – а-ля тіло було відпущене на волю жити своїм життям з дуже відстороненим усвідомленням, що з ним відбувається, – після сесії періодично у стресових ситуаціях проявлялися спогади на тілесному рівні, на які можна було спиратися. Наче тіло згадувало стан у сесії, і ставало трохи легше щось проживати.

Сенсу і назви цих станів на той момент не було. Просто ніби з'явилася якась опора в тілі. Ну і було покладено початок підриву тотальної впевненості у тому, що у сильній емоції люди не можуть бути поруч і обов'язково втечуть. Не втекли)

Змінилося ставлення до себе, свого тіла, всього, що я роблю, до людей, ситуацій. Можливість сказати «ні» без почуття провини, сорому, страху. Усвідомленість вибору, бажання у першу чергу бути зручним собі, а не оточуючим. Перестала порівнювати себе з іншими людьми, приймаю себе такою, яка є. Приходять «потрібні» люди, книги, події. «Раптом» починаєш бачити шляхи, які зовсім зверху і все набагато простіше.

Раз на 2-3 місяці.

У мене їх було два, з різницею в рік.

Зараз орієнтуюся за внутрішнім відчуттям себе. Мінімум кілька разів на рік і за потребою.

Людям, які піклуються про свій душевний стан і відкриті незвичайному, тим, хто готовий прийняти альтернативний світ. В якому є не лише чорне та біле. І повірити цьому.

Іноді здається, що кожен день — день бабака, це перший дзвіночок, що час щось змінювати у своєму житті. Якщо ви готові зустрітися з власної правдою, відкрити серце і очі - дихайте.

Я за натурою «людина розуму». Потрібно, щоб все було по поличках. Так ось, щоб розвинути у собі чуттєвість, довіру до світу (якщо є така потреба) – метод ХД ідеальний. У ситуації, коли по-старому вже не можеш, а по-новому ще не знаєш як – теж. Цей досвід унікальний, кожному він дає саме те розуміння, проживання, усвідомленням, яке потрібно саме зараз.

Що стосується застережень – дуууже вразливим людям з нестійкими емоційними проявами потрібно бути акуратними. Перш ніж практикувати холотропне дихання, варто хоч трохи «підлікувати» Его. Оскільки деякі речі, які відкриваються у процесі, дуже складно в собі прийняти, це супроводжується муками цього самого Его. І якщо не розрахувати свої сили – може занадто сильно відвернути від будь-яких спроб заглиблення у себе.

Людям, які не знайомі з власним внутрішнім світом. Тим, хто перебуває у пошуках духовної практики.

1. Є слово «стоп», ти завжди можеш зупинити процес.
2. Не купуйся на виверти розуму, він буде підсовувати яскраві картинки, щоб ти не пішов углиб себе, подивися хвилинку, а потім підсилюй відчуття у тілі. Якщо немає відчуттів — дихай ще.
3. Якщо ти боїшся, що ХД якось негативно вплине на твоє здоров'я, на роботу мозку — озирнись навколо, все наше життя негативно позначається на здоров'ї. Три години дихання не вб'ють тебе.
4. Якщо дуже страшно, дай собі час, можливо, зараз рано.

Це безпечно.

Слухай свою інтуїцію.

Не дарма боїться ;) Як і в інших видів терапії, у холотропного дихання є свої наслідки – розширення зони знання про себе, про свій спосіб жити може бути дуже болючим і зарядженим дуже сильними емоціями, з якими може ставати складно справлятися у звичайному житті. Але якщо таке розширення знання про себе стає вже нагальною потребою, то ХД – метод, який дозволить це зробити у максимально дбайливій та безпечній манері. Можливість бути прийнятим у будь-якому своєму стані буває цілющою сама по собі.

Довірся собі.

Відрізняється кількістю моїх особистих інсайтів та усвідомлень за конкретний відрізок часу.

Ще одна важлива для мене якість – це відсутність сумнівів і ясність, що все, що я зараз проживаю, стосується особисто мене і це про мене, про мою суть, про моє «ядро». У моєму процесі немає нічого, що було б принесене «ззовні» і «схаване» мною. Також у мене є відчуття, що у процесі холотропного дихання мій мозок не «грає» зі мною і я не заплутую сама себе логічними іграми.

Дає можливість зняти на певний час кайдани пристойності та обмеженості, стати чеснішим для того, щоб звільнити з полону «Не можна» щось усередині, що може оживити, наблизити до себе і розбудити.

Дає душевний відпочинок.

У холотропному просторі я справжня і жива. Тут немає шаблонів, немає правил, а тільки дбайливий простір, де ти є тим, хто ти є, і зовсім не важливо, який вигляд ти маєш при цьому... Порівнювати не хочу, хоча є з чим. Холотропний простір — це мій вибір.