Чи покидає учасник воркшоп
з холотропного дихання,
залишаючись «незаземленим»?

Після будь-якого драматичного досвіду є ризик залишитися «незаземленим». Повертаючись з ашраму чи з рітріту з медитації або навіть з терапевтичної сесії чи сеансу масажу, люди можуть це відчувати. Глибокі переживання часто вибивають з колії, і щоб інтегрувати їх у повсякденне життя, може знадобитися час. Саме тому сесії холотропного дихання зазвичай проводяться як рітріти з ночівлею або тривають як мінімум цілий день.

Виїзні воркшопи сприяють більш глибокому зануренню учасників у свої переживання й дають їм більше часу для завершення досвіду. Хороші фасилітатори пересвідчуються у тому, що, перш ніж покинути воркшоп, учасники достатньо заземлилися. І готові допомогти їм після воркшопу, якщо виникне така необхідність.

Фасилітатори холотропного дихання часто можуть відправляти учасників на терапію для подальшої тривалої підтримки та інтеграції переживань (а багато терапевтів відправляють своїх клієнтів на холотропне дихання, щоб доповнити свою терапію).

У певному сенсі, холотропне дихання насправді пропонує чудову форму заземлення. Фасилітатори залишаються з клієнтом доти, доки той не досягає прийнятного рівня завершення сесії. Більшість людей завершує свою сесію протягом 2-3 годин, але фасилітатори розуміють, що цю точку не можна обрати довільно і нав'язати: кожна сесія має свою внутрішню логіку. (В окремих випадках я бачив, як деякі фасилітатори, включаючи Стена Ґрофа, залишаються з кимось усю ніч.)

Важливо й те, що немає ніякого «методу» завершення. При необхідності фасилітатори працюють з кожним клієнтом, щоб забезпечити повноцінне завершення. До того, як я спробував холотропне дихання, у мене було багато глибоких переживань у роботі з терапевтами, які цього не розуміли. Вони завершували мої сесії, коли вважали за потрібне або у заздалегідь визначений нами час, використовуючи керовану візуалізацію, ритуал завершення або ж просто вказуючи на час і м'яко підштовхуючи мене до того, щоб я встав.

Поки ми дивимось на завершення з позиції розкладу, цей процес не має абсолютно нічого спільного з потребами клієнта і є потенційно руйнівним для вродженої мудрості психіки клієнта. Навіщо запрошувати клієнта у процес, який починається в дусі довіри, щоб потім довільно його обмежити?

Це не просто питання часу. Фасилітатор холотропного дихання заохочує кожного учасника знайти унікальний символ (прояв, реалізацію, образ або потребу), який завершить його подорож і допоможе йому відчути себе готовим до повернення. Тільки зустрівшись із холотропним диханням, яке належним чином фасилітується, я зміг знайти справжнє завершення у певних питаннях – я відшукав унікальну відповідь, що підходить для вирішення мого власного, особливого психологічного утруднення. Мені більше не довелося «витягувати себе назад» до звичайного життя, щоб задовольнити вимоги інших людей, замість цього я дізнався, як знайти свій власний шлях назад і відчував, що він є справжнім.

Іноді, звичайно, подорож не може завершитися за одну сесію (деякі подорожі тривають усе життя), але можна повноцінно завершити принаймні конкретний її етап. А ось передчасно закінчити сесію – це як попросити Ясона повернутися додому без золотого руна, бо його вечеря холоне. Дозволяти людям знаходити свій власний шлях назад – значить надавати їм більшої підтримки, бути до них більш етичними, краще відповідати на їхні потреби і, врешті-решт, працювати набагато ефективніше.