Зцілення травм — це все,
що дає холотропне дихання?

Одна з найбільш поширених помилок про холотропне дихання, особливо в Ірландії, полягає в тому, що воно дає тільки зцілення від травматичного досвіду. Це може бути пов'язано з тим, що велика частина сесій холотропного дихання в Ірландії припала на дев'яності роки. (А у 80-х деякі терапевти, які не навчалися у Ґрофа, пропонували свою власну версію холотропного дихання.) Це був час великих змін в Ірландії. Про реальність фізичного й сексуального насильства з боку батьків, вчителів і духовенства тільки почали говорити відкрито.

Терапевти допомагали клієнтам розібратися з такими травмами, у той час як культура не сприяла розкриттю правди про них. І часто люди, які приходили на воркшопи з холотропного дихання, перебували у стані сильної депресії, відчували себе «застряглими» або надмірно емоційними. Ступінь травмованості більшості з них була дуже високою. Їх направляли на холотропное дихання психотерапевти через відсутність прогресу в терапії або через те, що вони не могли впоратися з інтенсивністю процесів цих клієнтів. Усе це спотворило в Ірландії уявлення про холотропне дихання.

Холотропне дихання практикують і ті, хто перебуває в процесі зцілення від травми, і ті, у кого немає травми, про яку вони що-небудь знають. Я також знаю вчителя дзен, який відправляє людей на холотропное дихання, коли їхня медитаційна практика застрягає. Особисто я вважаю холотропне дихання дуже ефективним методом у зв'язці з іншими видами особистісного розвитку. Його використовують у контексті розвитку лідерських якостей, міжрелігійного діалогу та гендерного примирення.

Суть у тому, що холотропне дихання — це сучасний спосіб досліджувати найглибші аспекти своєї особистості: іноді разом зі зціленням від травм минулого, а іноді з виявленням чогось окрім цих травм. Але при цьому процес дихання — завжди про зустріч з тим, що реально відбувається у вашому житті прямо зараз.

Так, холотропне дихання дійсно пропонує людям можливість воскресити пам'ять і дає унікальну можливість для катарсису. І часто історія травми або поява симптомів травми призводять людину на шлях самопізнання. Однак у холотропному диханні мова йде далеко не лише про травму. І при цьому фасилітатор холотропного дихання не став би заохочувати клієнта «вірити», що спогад, який сплив, є фактом, — з двох причин.

По-перше, інтерпретація власного досвіду завжди є особистою справою клієнта.

По-друге, переживання у сесіях холотропного дихання, подібно до сновидінь, зазвичай містять суміш біографічних та символічних елементів, роз'єднати які може бути дуже складно. Це не означає, що травми, яка виринула, у дійсності не було, просто у завдання фасилітатора холотропного дихання не входить «встановлення» програми переживань або їх інтерпретація, а тільки «зцілення від травми» ніколи не є метою воркшопу.

Визначення травми не є настільки простим і однозначним, як нам здається, і воно може змінюватися в залежності від культури та епохи. Деякі запитують себе, чи може холотропне дихання ретравмувати (завдати повторної травми); багато хто запитує себе, чи травмує повторно будь-яка техніка, в якій переглядається травматичний досвід. На думку Ґрофа, однак, травма проявляється у холотропной сесії тільки в тому випадку, якщо це необхідно для зцілення. Фасилітатори холотропного дихання ніколи не стали б наполягати на роботі з травмою, так само як і визначати те, скільки часу людині потрібно для роботи зі своїм травматичним досвідом.

Для тих, хто працює зі своєю травмою (в будь-який модальності), цілком можливо на якийсь час застрягти в цьому процесі. Справді, здається, що для деяких людей це один із способів просування: вони застрягають в тому чи іншому розумінні, поки ця точка зору не набридне їм настільки, що увірветься нове розуміння. Однак у той період, коли вони відчувають, що застрягли, їм цілком може здаватися, ніби вони потрапили в пастку.

Але важливо пам'ятати, що холотропне дихання, оскільки воно не про зцілення від травми, завжди пропонує учасникам новий вихід зі старих проблем. Основне припис у холотропному диханні — не «йти у травматичний досвід», а «продовжувати дихати, поки ви не здивуєтеся тому, що виникне». Іншими словами: «не зациклюватися на своїх очікуваннях».

Відверто кажучи, я швидше стикався з випадками ретравматизації з боку лікарів і гуру, які нав'язували свої власні припущення про «розкриту» перед ними психіку клієнтів: інтерпретували симптоми згідно конкретної моделі, радили їм виконувати спеціальну роботу, керували їхнім життєвим вибором тощо. Холотропне дихання — просто поле сповненої любов'ю присутності, в якому все, що має проявитися, має для цього можливість.

У багатьох країнах до холотропного дихання насправді ставляться радше як до духовної практики, ніж як до терапевтичного процесу; на воркшопи приходять люди, які перш за все прагнуть підвищити свою здатність усвідомлення. Але незалежно від того, чи користь від холотропного дихання є духовною, чи ця користь терапевтична (і я не зовсім упевнений, що є різниця), головне, що відбувається в сесії холотропного дихання, полягає в елементарному: ви отримуєте наступну частину всієї картини (Boroson, M, (1998) 'Radar to the Infinite: Holotropic Breathwork and the Integral Vision' reprinted in K. Taylor (ed), Exploring Holotropic Breathwork: Selected Articles from a Decade of The Inner Door. Santa Cruz: Handford Mead, 2003).