Холотропне дихання
викликає звикання?

Я, звичайно, бачив, що деякі люди здаються такими, ніби вони «підсіли» на холотропне дихання. Але тут слід бути обережнішими в судженнях. Багато хто приходить до холотропного дихання як до останнього притулку або коли переживає психодуховну кризу. У цих випадках період інтенсивної внутрішньої роботи не лише бажаний, але й цінний для них. Вони можуть хотіти або навіть потребувати того, щоб повністю віддатися своєму внутрішньому процесу.

Для інших людей воркшоп з холотропного дихання може бути єдиним місцем, де вони мають можливість дійсно бути собою й дозволити собі дати вихід дуже сильним енергіям, з якими вони борються.

У той же час є й інші люди, такі як я, хто вважає холотропне дихання духовною практикою і намагається виконувати її, принаймні, декілька разів на рік – стільки, скільки хтось проходив би рітріт з медитації. І хоча я бачив безліч людей, котрі якийсь час інтенсивно практикували холотропне дихання, і кількох людей, які здаються занадто прив'язаними до нього певний час, я ніколи не бачив «залежних» від нього.

Напевно, не існує жодної практики, яка в руках наркомана не може перетворитися на залежність. Холотропне дихання однозначно не підходить для людей, які відчувають активну залежність від будь-чого (чи то наркотики, чи алкоголь, чи їжа, чи поведінка), оскільки воно має властивість виносити на поверхню виключно той матеріал, який залежний намагається за допомогою залежності придушити; посилений таким чином конфлікт може посилити залежну поведінку. Але як тільки залежний переходить у стадію реабілітації, холотропное дихання може бути цілющим, допомагаючи людині з залежністю, яка знаходиться на етапі одужання, працювати з пригніченим матеріалом і, можливо, сприяючи виявленню більш глибоких патернів, які привели її до залежності.
(Grof, S. (1985) Beyond the Brain: Birth, Death and Transcendence in Psychotherapy, Albany: State University of New York. 267 – 268. Див. також Sparks, T., The Wide Open Door, and Grof, C., The Thirst for Wholeness.)