Моя пристрасть до кіно почалося 40 років тому з першої побаченої мною стрічки. Вона називалася «20 000 льє під водою», і багато що з картини відбилося у моїй пам’яті саме з того часу — настільки усе було чудово. І в моїй душі сталися дивовижні зміни. Перебуваючи у кінотеатрі, я відчував, що проживаю життя міфічної істоти. Пізніше я дізнався, що люди цим займалися тисячі років тому. Заходили у темне місце — стародавній гай, храм, священну гору тощо — і вони робили це, намагаючись знайти себе, переживаючи різноманітні стани. У французьких соборах стіни прикрашені зображеннями. Дивлячись на них, ви неначе дивитеся фільм. І люди йдуть звідти зміненими.