Нейробіологи визначили,
як саме глибоке дихання
змінює свідомість

Говорячи простими словами, зміна дихання – наприклад, дихання у різному темпі або концентрація на процесі дихання – задіюють різні частини мозку.

Здатність людей контролювати й регулювати свій мозок – унікальна: люди можуть контролювати свої емоції, вирішити не спати, незважаючи на втому, приборкувати потік думок тощо. Ці здібності не є тривіальними і не притаманні багатьом тваринам. Те саме з диханням: тварини не змінюють швидкість свого дихання свідомо – зазвичай воно змінюється тільки у відповідь на біг, відпочинок і т. д.

Питання, які спантеличили вчених у цьому контексті, такі: чому люди здатні свідомо регулювати своє дихання і як ми отримуємо доступ до тих частин нашого мозку, які зазвичай знаходяться поза нашим свідомим контролем? Крім того, чи є яка-небудь користь у нашій здатності отримувати доступ до зазвичай недоступних частин нашого мозку і контролювати їх? З огляду на те, що багато видів терапії – когнітивно-поведінкова терапія, терапія травми чи різні види духовних практик – включають у себе фокусування на диханні і його регулювання, чи справляє контроль вдиху й видиху хоч якоюсь мірою глибокий вплив на поведінку?

Це нещодавнє дослідження відповідає, нарешті, на ці питання, показуючи, що вольовий контроль нашого дихання і навіть просто концентрація уваги на диханні дають додатковий доступ до ділянок мозку та їх синхронізацію. Це розуміння може привести до більшого самовладання, зосередження, спокою та емоційного контролю.

Дослідження, проведене моїм старшим науковим співробітником доктором Хосе Ерреро (Jose Herrero) у співпраці з доктором Ашешем Мехта (Ashesh Mehta), відомим нейрохірургом в університетській лікарні NorthShore на Лонг-Айленді, почалося зі спостереження за діяльністю мозку, коли пацієнти дихали як звичайно. Потім пацієнтам було дане просте завдання, щоб відволікти їх: натиснути кнопку, коли на екрані комп'ютера з'являться кола. Це дозволило доктору Ерреро спостерігати, що відбувається, коли люди дихають природним чином і не зосереджуються на своєму диханні.

Після цього пацієнтам сказали свідомо збільшити темп дихання і рахувати вдихи-видихи. Коли з виконанням вправ дихання змінилося, мозок змінився теж. По суті, керування диханням активувало різні частини мозку, з деяким накладенням у зонах, що беруть участь в автоматичному та свідомому диханні.

Отримані дані підтверджують з точки зору нейронауки резонність тих рекомендацій, які люди чули тисячоліттями: під час стресу або при необхідності підвищеної концентрації зосередження уваги на диханні або виконання дихальних вправ дійсно може змінювати мозкову діяльність. Потенційно це можуть застосовувати люди різних професій, яким потрібні крайня зосередженість і гнучкість. Наприклад, спортсмени, як відомо, вже давно використовують дихання, щоб покращувати свої показники. І дане дослідження надає цій практиці наукового обґрунтування.

Крім вивчення здатності людини усвідомлено контролювати й регулювати свою нервову активність, дослідження було також унікальним у тому сенсі, що в ньому використовувався рідкісний метод нейродосліджень: безпосередній погляд усередину мозку людей, які були при свідомості й не спали. Типові нейробіологічні дослідження, в яких беруть участь люди, відбуваються з використанням методів візуалізації (фМРТ або ЕЕГ), щоб вивести нейронну активність у людському мозку за межі черепа. Але дослідження із застосуванням електродів, імплантованих у мозок людини, є рідкісними.

Можливість зазирнути у мозок людини дозволяє нам вивчати процеси мислення, прийняття рішень і навіть уяви або бачення снів, безпосередньо спостерігаючи за мозком. Об'єктами дослідження у нашій роботі були пацієнти, в чий мозок у рамках клінічного лікування епілепсії були імплантовані електроди. Ці пацієнти відчували епілептиформні напади (ЕН), які неможливо було контролювати лікарськими засобами, тому були потрібні хірургічні втручання для виявлення осередку ЕН з метою подальшого видалення.

З огляду на те, що для виявлення осередку та визначення точного місця виникнення нападів необхідно, щоб пацієнт пережив спонтанний напад, що може зайняти кілька днів, пацієнти з електродами, що безперервно контролюють активність їхнього мозку, знаходяться в лікарні.
Результати дослідження показують, що порада «зробити глибокий вдих», можливо, є не просто заяложеним виразом. Вправи, пов'язані з усвідомленим диханням, мабуть, змінюють зв'язки між зонами мозку і дозволяють отримати доступ до глибоких шарів, що, як правило, нам недоступні. Подальші дослідження будуть поступово відстежувати, що може виявити такий доступ до зазвичай прихованих частин нашої психіки.