Потенціал незвичайних
станів свідомості

Є безліч, безліч способів, якими люди в усьому світі розширювали свою свідомість. Для чого? Повинна ж бути причина – правда? – для чого? Причин багато, але є дві, про які я хочу згадати, тому що вони пов'язані з нами тут.

Одна причина полягає в тому, що вони цілющі, вони є терапевтичними. Розширені стани свідомості зцілюють. І коли я кажу «зцілення», я маю на увазі зцілення в цілому: ми можемо зцілювати наші тіла, ми можемо зцілювати наші емоції, ми можемо зцілювати наші думки, ми можемо зцілювати патерни, ми можемо зцілювати процеси, про які не підозрюємо, наприклад те, що відбувається в процесі нашого народження, ми іноді можемо зцілювати навіть те, що повинно прийти до нас (готуватися до того, що чекає нас попереду), те, що було в минулому (деякі люди кажуть про цілющі патерни кармічних переживань). Тобто вони цілющі в принципі.

І друга причина полягає в тому, що ми у них вчимося. Є величезний потенціал знань про себе, а також про реальність, яка оточує нас у цих станах. Зцілення й навчання (подумайте про це), я вважаю, є причинами або однією з причин, чому ви всі тут. Зцілення і навчання.

І, насправді, ми всі хочемо бути щасливішими, для цього ми тут. Наше головне життєве завдання – так чи інакше бути щасливими, бути реалізованими. І я не кажу про «ла-ла-ла-щастя», розумієте? Я говорю про щастя, реалізацію.

Що робить трансперсональна психологія – це працює з незвичайними станами свідомості так, як їх використовували наші предки, зіставляє їх з трансперсональною психологією та створює практику, таку як холотропне дихання та інші, щоб розширити наше усвідомлення. Дуже важливо те, що мета роботи є простою, ми приходимо сюди, щоб зцілюватися, ми підтримуємо вас тут, щоб ви зцілювалися і навчалися. Ось чому ми збираємося, як плем'я.

Майстри говорять: «тепер» — це місце, звідки все починається. «Тепер», «зараз» — це початок… Ми використовуємо першу половину життя, щоб створити справді потужну, дуже жорстку, сильну структуру «я», щоб потім усвідомити, що частина шляху, яка лишилася, — для його пом’якшення, щоб зробити його менш жорстким, щоб працювати над нашим неврозом, щоб усвідомити, що ми відкидаємо і придушуємо так багато речей — і працювати над їх інтеграцією, щоб повернути їх назад у нашу свідомість, є так багато тіней, котрих ми не знаємо — і пролити світло на ці тіні. Тобто це шлях нового єднання з усім, усе більшого й більшого.

Я не хлопчик, я дівчинка, але це не важливо, розумієте? Не така вже й велика різниця. Усвідомлювати, інтегрувати, інтегрувати, повертати знов до свого усвідомлення, бути емпатичним, бути соціальним, вчитися робити усе це доти, доки нарешті, якщо нам повезе, у кінці нашого шляху ми не повернемося у точку єднання з усім — і тоді зможемо сказати: я знову єдиний.

І це частина шляху, що лишається, це шлях до цілісності, шлях до завершеності. І немає жодних обхідних шляхів. Ми повинні створити добру структуру его, ми не можемо рухатися від цілісного «я», а ось тут я пропускаю усе це лайно… тобто прямую від буття Єдиним до буття Єдиним і проминаю невроз… — вибачте, так зробити неможливо. Тому ми вітаємо наш невроз і працюємо над ним.

Ось чому рух до цілісності має сенс. Це одна з цілей даної роботи. Дозвіл собі бути більше, знати, що ми більше, ніж те, що ми робимо. Ми більше, ніж наше его, набагато більше, усі ми.