Сіттер
у холотропному диханні

— Сіттер — це напарник брізера, з числа учасників групи. Він знаходиться поруч з моменту підготовки до сесії і аж до завершення малювання мандал, коли відбувається зміна ролей: сіттер стає брізером, а брізер — сіттером.

— Формально його завдання — турбота про брізера: укрити, подати серветку, супроводити до туалету. Перебуваючи поруч з процесом постійно (за винятком, коли сіттеру потрібно вийти у туалет або попити води) він стає основним комунікатором між фасилітатором та брізером, часто ми залучаємо сіттера до нашої роботи під час супроводу активних сесій.

Однак з розумінням глибинних станів, які переживає брізер у сесії, на перший план виходить зовсім інше значення сіттерства. Розумові найбільш складно перетравлювати те, що як раз робити нічого не потрібно. Сама по собі дбайлива та уважна присутність сіттера стає для брізера джерелом психічного ресурсу, щоб рухатися у процес глибше. Яким би важким не був стан у процесі дихання, знання про те, що поруч зі мною є людина, готова про мене подбати, що у найважчих переживаннях я знаходжуся не один, я не покинутий, дає мені сили для проживання і трансформації.

Сіттер — це також той, хто забезпечує, у силу своїх можливостей, так звану позитивну четверту матрицю: коли брізер виходить із сесії, сіттер зустрічає його увагою і турботою. Готовністю слухати, не оцінюючи, не перебиваючи і не даючи порад. Сіттер формує дбайливий простір, у який людина виходить з сесії дихання.

— У форматі індивідуальної сесії — так. У цьому випадку з вами працюють два фасилітатора і в холотропному диханні ви отримуєте лише досвід брізера. Але використовувати індивідуальний формат тільки для того, щоб уникнути сіттерства — це позбавити себе дуже цінного досвіду.

У просторі воркшопу сіттерами бувають усі. Дуже важливо мати напарника з числа учасників, «таких самих, як я» — це дає можливість розповісти про свій досвід без очікувань почути «компетентне судження» (і без ризику розчаруватися, коли таке судження не висловлюється — як у випадку з фасилітаторами). Учасники воркшопу підтримують один одного так, як це не можуть зробити фасилітатори, у силу своєї ролі й «експертності», яку на них проектують. Фасилітатор є, як ми говоримо, «чистим аркушем для проекцій», підтримує будь-який процес та проекцію учасника. Сіттер є іншою людиною, що знаходиться у власному процесі, звідси інша якість взаємодії та досвіду, що ви отримуєте.

Поряд з тим важливо розуміти, що сіттер не є «жертвою процесу брізера» і не зобов'язаний «терпіти», якщо йому стає важко перебувати поруч. У кожної людини свій рівень чутливості, ми усі по-різному здатні справлятися з емоціями, що вирують зовні. Важливо чітко усвідомлювати межі своїх можливостей, м'яко і ясно їх виставляти, просячи фасилітатора на деякий час зайняти своє місце сіттера, щоб прийти до тями, якщо вас раптом «накрило». Це стосується ситуацій, коли у сіттера піднімаються власні переживання, настільки сильні, що він вже не може бути якісно присутнім для свого брізера. Сіттерові важливо вміти оцінити свій стан і дати собі можливість екологічно обійтися з ним.

— У процесі воркшопу сіттерство є ідеальною практикою для того, щоб підготуватися до власної сесії дихання, встановивши контакт з процесами, що відбуваються всередині. Це як прогріти мотор перед атвоперегонами.

Разом з тим сіттерство після своєї сесії дихання дає дуже плавний вихід та інтеграцію. Розширений стан свідомості не «згортається» із закінченням сесії, тому, перебуваючи у ролі сіттера після дихання, можна «доварювати» свій процес, не втрачаючи при цьому контакту зі своїми внутрішніми переживаннями. Сіттер плавно переводить фокус уваги назовні, на навколишній простір, ще досить камерний і дбайливий (вже не межа матраца, але й не пішохідний перехід у центрі міста в годину пік).

У цілому динаміку подвійного воркшопу — сіттерство-дихання-сіттерство-дихання — я бачу так:

Якщо ви починаєте воркшоп як брізер, ця динаміка складається у трохи інший малюнок, але залишається настільки ж глибокою і цінною.

Присутність поруч з людиною у розширеному стані свідомості, коли її внутрішній стан піднімається на рівень проживання і вираження, сильно вмикає психіку сіттера. Брізер поводиться чуттєво, і сіттер більшою чи меншою мірою відгукується на те, що відбувається. Простіше кажучи, процес брізера стає тригером, який актуалізує власні переживання сіттера. При цьому важливим розумінням для сіттера стає наступне: його самого «зачепить» те, що відбувається зовні, тільки у тому випадку, якщо це якимось чином йому співзвучно, причому швидше за все неусвідомлено. Все, що відчуває сіттер — це зміст його власної психіки, пов'язаний з процесом брізера:

Чи здатний я перебувати поруч із людиною, яка плаче? як я реагую на її сльози? я хочу її заспокоїти або ж, навпаки, втекти від неї подалі? Навряд чи це про те, «добра» я людина або «бездушна». Це скоріше про те, як я обходжуся з власними сльозами і тими почуттями, з яких народжуються мої сльози. Зрештою, чи можу я з усією своєю увагою просто бути поряд з людиною (як ми говоримо — бути присутнім) у її сильних переживаннях.

Чи готовий я слухати про неземні світи, які описує брізер, чи я настільки боюся розширити свою картинку світу, що таку розповідь сприймаю зі зневагою чи страхом, з яких народжуються часто неусвідомлені спроби перевести розповідь на жарт або оцінити фразою на кшталт «оце тебе торкнуло».

— Весь воркшоп з холотропного дихання — це практика у чистому вигляді, де я в першу чергу отримую досвід, формую навичку і вже після цього навчаюся застосовувати її у своєму житті. Власне сіттерство розвиває навичку усвідомлювати свої реакції на те, що відбувається у зовнішньому світі, бачити патерни своєї поведінки. Це інтенсивний практикум розвитку емоційного інтелекту, в якому формат дає вам матеріал для переживання широкого спектру почуттів, а темп і обстановка дозволяють усвідомити, розглянути і простежити взаємозв'язки внутрішніх переживань. Досвід сіттерства змінює якість стосунків у житті: стосунків між людьми, стосунків із самим собою, своїм тілом, бажаннями й емоціями.

— Хороший сіттер — це людина, з будь-якими властивими саме їй почуттями, переживаннями і думками. Здатна співпереживати іншій людині, залишаючись при цьому в контакті зі своїм власним станом. Той, хто вміє сповільнюватися і рухатися за брізером, у його темпі, а не «кермувати процесом», йдучи за власними потребами. Відрізняє власні бажання від запитів, які надходять ззовні, від брізера.

— На відміну від символічного досвіду сесії дихання, у сесії сіттерства я «ловлю» більше ясних розумінь, пов'язаних з життям, з тими подіями і переживаннями, якими воно наповнене у даний період. Це час, коли я можу побути на самоті, зі своїми думками й переживаннями, але при цьому обов'язок «бути» для брізера не дає мені «провалитися» у нескінченну воронку внутрішнього діалогу або циклічного «перемелювання» якогось почуття. Я занурений у себе, але включеність у те, що відбувається навколо, дозволяє мені «спостерігати збоку» те, що відбувається у мене всередині.