Сила присутності

У холотропній роботі те, що ми називаємо присутністю, є найважливішою силою у встановленні оптимальних терапевтичних відносин з тими, хто знаходиться в пошуку. Однак нелегко дати визначення присутності у контексті цього або, якщо на те пішло, будь-якого спостереження. Оскільки ми досліджуємо цю ключову психодуховну динаміку, пам'ятайте, що присутність є життєво важливим компонентом кожного типу терапевтичної взаємодії.

У зв'язку з цим даний розділ безпосередньо торкається того, як сильно терапевтична сила, притаманна холотропній практиці, впливає на всіх терапевтів будь-якої школи. Більш того, присутність також має бути центральним компонентом для всіх тих, хто підтримує шукачів на їхньому шляху з використанням ентеогенів (різновиду психоделіків – прим. «МХД»), тих, хто працює з психодуховною кризою, відомою як spiritual emergency, з боротьбою із залежністю або з будь-якими цілеспрямованими зусиллями у напрямку холотропної терапії.

Скільки разів у житті ми були вражені або навіть приголомшені досвідом, який трапився у нас з якоюсь людиною? Якщо ми розглянемо контекст цієї взаємодії, то частіше за все виявиться, що мова йде не стільки про те, що нас вразило в його словах чи діях. Це більше пов'язано з чимось про нього самого, що було абсолютно невловимим. Ми розуміємо, що нас глибоко зворушило ставлення, яке він випромінював, просто будучи самим собою: тонкість його натури або магнетизм, який він, здавалося, випромінював і який не залежав від його слів чи дій.

Коли ми співвідносимо цей досвід з іншим, то дивуємося: що ж нас так зворушило? Часто вдаємося до метафор, але ці події все одно здаються нам містичними. У кінцевому підсумку зазвичай ми здаємося і визнаємо, що «щось у ньому було» або говоримо фразу на кшталт: «Я не знаю. Було просто приємно знаходитися з ним поруч. Він харизматичний».

Сам спогад про епізод з цією людиною часто знову викликає в нас хвилювання. Ми знову переносимося туди й усвідомлюємо особливу атмосферу першої зустрічі. Не знаючи, як це можливо, ми знову переживаємо якесь незвичайне почуття, що виникає в нашій власній психіці, і підживлюємося його таємничою здатністю справляти на нас такий неминущий ефект. Більшість з нас просто «беруть це до уваги» – знизують плечима, хитають головою і просто живуть з таємницею. Ми рідко визнаємо, що зустрілися з тим, що в холотропній роботі ми називаємо присутністю.

Точно так само ми виявляємо, що зіщулюємося, закриваємося або захищаємося поруч з деякими людьми. Знов-таки, розмірковуючи, ми розуміємо, що наше обережне ставлення мало пов'язане з їхніми словами чи діями. Проте щось у них, що ми не можемо назвати або адекватно висловити, змусило нас відчувати незручність, можливо, недовіру або навіть страх. Звичайно, суворий самоаналіз може показати нам, чи в нас самих є проблема, викликана цим спілкуванням, – і в цьому випадку у нас з'являється більше «води для млина» власного занепокоєння.

Але часом здається, що те, що ми відчуваємо, породжується справжньою «неприємністю» іншої людини. У цьому випадку – незалежно від того, над чим ми можемо працювати всередині, щоб звільниться від своєї недовіри – ми поки не схильні довіряти цій людині. Поза всякими сумнівами, практично у всіх типах терапії довіра позиціонується як одна з первинних динамік, необхідних для позитивного терапевтичного результату.

Навіть якщо довіра не відразу присутня на початковому етапі внутрішньої роботи, кожна людина-помічник визнає необхідність встановлення цієї сили, якщо терапія або підтримка повинні мати якийсь успіх. Ніде ця потреба в довірі не стає настільки критичною, як під час роботи у розширених станах свідомості. І присутність є одним з найбільш важливих компонентів психіки, який створює довіру до будь-якої людини, з якою ми можемо перетнутися протягом життя.