Однак є один повторюваний мотив у мистецтві Ґіґера, який, здається на перший погляд, дуже мало стосується душі XX століття — велика кількість образів, які змальовують хворих й замучених утробних плодів. І, тим не менш, саме тут візіонерський геній Ґіґера досягає найглибшого проникнення у приховані царини людської психіки. Додавання пренатальних та
перинатальних елементів до символізму сексу, смерті й болю відкриває глибину і ясність психологічного розуміння, яке значно перевершує розуміння психологів мейнстріму.
Обраний Ґіґером пошук творчого самовираження невіддільний від його непохитного самодослідження і самозцілення. Подібно до Франциско Гойї, який запевняв, що малювання страхітливих видінь здатне дати йому контроль і владу над ними, Ґіґер намагається перемогти у своїх картинах власні жахливі клаустрофобічні жахи. Як одного разу зауважив він сам, мистецтво для нього — це життєдіяльність, яка оберігає його від занурення у божевілля. Художні здібності Ґіґера і його талант до зображення фантастичного можна порівняти із його зразками для наслідування — Ієронімусом Босхом, Сальвадором Далі й Ернстом Фуксом; але глибина його психологічної інтуїції не має аналогів у світі мистецтва.
У ході пошуку джерела своїх жахів і тривожних фантазій Ґіґер відкрив, незалежно від піонерів сучасного дослідження свідомості, першорядну психологічну важливість травми біологічного народження. Існування цієї чарівливої області несвідомого, яке інтуїтивно відчував Ґіґер і яке відображене у його мистецтві, ще не усвідомлене і не прийняте офіційними академічними колами. Глибокого знання цієї області також бракує роботам попередників і сучасників Ґіґера — сюрреалістів і фантастичних реалістів.
У мейнстрім-психології та психотерапії панують теорії Зиґмунда Фройда, чия значна новаторська робота лежить в основі сучасної «глибинної психології». Фройдівська модель психіки, хоча й виявилася авангардною та революційною для свого часу, була дуже поверхневою і вузькою, обмежуючись постнатальною біографією та індивідуальним несвідомим. Члени Віденського гуртка, які намагалися розширити її, такі як Отто Ранк з його теорією родової травми і К.Г. Юнг з його концепцією колективного несвідомого й архетипів, були розцінені як зрадники і виключені з психоаналітичного руху. В офіційних інструкціях із психіатрії їхні роботи зазвичай обговорюються як історичний курйоз і вважаються невідповідними для клінічної практики.
Роботи Фройда вплинули на світ мистецтва. Його концепції едипового комплексу, материнської фіксації і батька, який каструє, стали скарбницею ідей для романістів і творців фільмів. Відкриття Фройдом сексуального символізму та інтерпретації символізму снів було одним з головних джерел натхнення для сюрреалістичного руху. В артистичному авангарді стало модно імітувати сни за допомогою зіставлення найдивовижнішим способом різних об'єктів у манері, яка кидає виклик елементарній логіці. Вибір цих об'єктів часто демонстрував перевагу тих, які, згідно з Фройдом, мали приховане сексуальне значення.